Соціальна активність сучасного педагога- найважливіший чинник у формуванні соціальної активності учнів
Майбутнє будь-якого суспільства в значній мірі визначається соціальною активністю, громадською свідомістю молоді, яка щорічно вступає в доросле життя. Сьогоднішня молодь - майбутнє України. Саме їй належить приймати стратегічне рішення на наступних етапах, будувати та розвивати демократичне громадянське суспільство, саме молодь забезпечує соціальну мобільність суспільства та постає джерелом ініціативи та вдосконалення всіх сфер суспільного життя. Тому необхідною умовою включення молоді у суспільне життя є розвиток її самоорганізації та соціальної активності .
Пригадаємо, що соціальна активність - це сукупність форм людської діяльності, свідомо орієнтованої на рішенні завдань, які постають перед суспільством, соціальною групою в цей період.
У своєму виступі, я хотіла б зупинитися на основних етапах розвитку соціальної активності дітей, ролі вчителя в цьому складному процесі. Головне завдання бачу в тому, щоб учні зрозуміли та осмислили власне життя, навчилися самостійно та успішно вирішувати як щоденні життєві завдання, так і складні життєві проблеми, тобто стали життєвокомпетентними, життєстійкими, життєздатними.
У повсякденній роботі з учнями керуюсь такими життєвими істинами, що дитину треба розуміти, підтримувати, заохочувати, вчити вірити в людей, цінити себе та інших. Саме через різні види соціальної діяльності ( спілкування, гра, навчання, пізнання, праця) відбувається виникнення свідомості та самосвідомості, засвоєння загальних способів практичної діяльності, формування соціальних зв’язків, здатність орієнтуватися в суспільних подіях, залученість у життя суспільства.
Соціальна активність може проявлятися у різних сферах: трудовій, громадсько-політичній, культурній.
Розглянемо громадсько-політичний аспект соціальної активності учнів.
Виховання свідомого громадянина, патріота на власному прикладі-це найважливіша задача кожного вихователя.
Про бойові дії я знаю не лише з новин. Два роки тому мені довилося покинути рідну домівку в Авдіївці. У місті Родинське , де тепер я мешкаю, я вхожу у склад волонтерської організації, яка допомагає переселенцям із зони АТО. Не бути байдужими до чужої біди, співчувати горю, діяти-так я вчу своїх вихованців. В цьому напрямку я досягла певних результатів. Діти мого класу збирали речі, продукти харчування для потерпілих із зони АТО, навіть шукали пусті приміщення для тих, хто змушений був покинути свій дім. (слайд)
Діти приймають активну участь у всіх заходах, присвячених патріотичному вихованню. Це й участь у Дні українського козацтва, військово-патріотичній грі «Джура», учні мого класу підготували й провели лінійку, присвячену Дню Соборності України.(слайд)
Ми зібрали речі та іграшки, відвідали у лікарні онкохворих дітей.(слайд)
Нині чи не найголовнішим завданням навчально-виховного процесу є адаптація юного покоління до системи ринкових відносин, аби випускники не виходили зі стін школи лише з певною сумою знань, але байдужі до обраної справи, безініціативні. Тому соціалізація дітей: вільний вибір форми та профілю навчання, формування відносин з дорослими та ровесниками у сфері колективних творчих справ, набуття управлінських навичок через організацію демократичного шкільного життя, коли сам учень є організатором, учасником функціонування міні-моделі суспільства набуває великого значення. Учнівське самоврядування стає практичною школою демократії. Ця висока відповідальна місія в майбутньому лягає на плечі сьогоднішніх школярів. Тому необхідно вчити й виховувати учнів бути гідними громадянами своєї держави і вміти управляти нею.
Бути активним членом суспільства-такий девіз нашого класу.
В своїй виховній роботі я залучаю дітей до участі в органах шкільного самоврядування ( ми приймаємо активну участь в роботі шкільної ради), різних проектах. (слайд)
В тому році я пройшла дистанційне навчання «Розвиток професійних, творчих, кар’єрних навичок педагога», була запрошена на міжнародну конференцію в Києві. На власному прикладі я намагаюсь довести необхідність здобуття гідної освіти, важливості правильного вибору професії.
Розвиток соціальної активності дитини неможливий без культурної сфери.
Організація традиційних свят, відродження народних ремесел, вивчення історії міста, історії родоводу, проведення краєзнавчої, екологічної робіт дозволяє учням відчути свою причетність і взаємозв’язок з довкіллям, органічно увійти в систему стосунків, усвідомити відповідальність за збереження історії і культурного багатства краю. З метою розширення народознавчої роботи доречно залучати учнів до проведення дослідницької роботи: збирання оповідань, легенд, казок, підготовки альбомів з пошукової роботи (вивчення історії міста, традицій своєї сім’ї тощо). Усі види й форми спільної діяльності педагогів, учнів, батьків доповнюють одне одного, сприяють оптимальному розв’язанню поставлених задач. Саме через діяльнісний підхід в освітньому процесі учень бере участь у моделюванні явищ суспільного життя, засвоює навички комунікації.
В цьому напрямку на виховній годині були розглянуті проекти учнів, щодо благоустрою міста, внеску кожного до спільної справи.
Одним з проявів соціальної активності моїх вихованців, вважаю велике бажання перемогти у міському КВК, щоб отримати комп’ютерний клас для школи. Ми перемогли, але найважливішим в цьому процесі, я вважаю саме бажання дітей бути корисними школі, зробити навчання сучасним.(слайд)
Значне місце в роботі з учнями я приділяю соціальній практиці. Соціальна практика – це організаційна форма виховного простору і водночас механізм залучення учнів до суспільного життя. Вона сприяє засвоєнню учнями основних норм суспільного життя, розкриттю творчих можливостей, самоорганізації й саморозвитку. Добровільне здійснення учнями невеликих справ на користь громади допомагає набути позитивного досвіду громадської співучасті.
Активна людина завжди проявляє себе в трудовій діяльності.
Праця- це важливий засіб соціалізації та профорієнтації дитини
Украй важливою є висловлена К. Ушинським думка, що людське тіло, розум і серце потребують праці, а виховання має бути спрямоване на те, щоб, з одного боку, відкривати дитині можливість знайти для себе корисну діяльність, а з іншого – викликати невтомне бажання працювати.
В основі поглядів багатьох вітчизняних педагогів минулого та сучасного лежить принцип трудового виховання. Праця розглядається не лише як категорія економічна, а також як моральна та виховна, як внутрішня потреба людини, як першооснова буття. Їй відводиться першорядна роль у процесі ранньої профорієнтації та соціалізації дитини, у засвоєнні нею досвіду ведення господарства, у формуванні трудових умінь та навичок. Тобто йдеться про активну підготовку до майбутнього дорослого життя. Про нерозривну єдність морального і трудового виховання свідчить також глибинна мудрість українського народу, засвоюючи яку, дитина входить у світ праці, опановує моральні норми співжиття.
Коли я тільки приїхала до міста Родинське, переселенці, а нас тут багато, прийняли участь у благоустрої міста. Ми активно прибирали територію, висаджували квіти. Взагалі, я вважаю, що кожна людина повинна залишити після себе щось хороше. Своє ставлення до світу я намагаюся передати своїм учням.
Мої діти приймали активну участь в озелененні шкільної території, благоустрої класної кімнати. (слайд)
Таким чином, соціалізувати дитину – це насамперед навчити її жити у злагоді із собою та навколишнім світом. Мудрий педагог В.Сухомлинський розумів, що досягнути цього можна, лише крок за кроком вводячи дитину у світ різноманітних людських стосунків і спонукаючи її до більшої самостійності та відповідальності. І це є наша найголовніша педагогічна задача.
|
